За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип&39є
Живущої крові
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.
Не нам на прю з тобою стати&33
Не нам діла твої судить&33
Нам тілько плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кровавим потом і сльозами.
Кати згнущаються над нами,
А правда наша п&39яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, боже, утомлений?
І нам даси жити&33
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда&33 встане воля&33
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кровавії ріки&33
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов&39їх. А дівочих,
Пролитих тайне серед ночі&33
А матерних гарячих сльоз&33
А батькових старих, кровавих,
Не ріки море розлилось,
Огненне море&33 Слава&33 Слава&33
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава.
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся поборете,
Вам бог помагає&33
За вас правда, за вас сила
І воля святая&33
Чурек і сакля все твоє,
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас&33.. На те письменні ми,
Читаєм божії глаголи&33..
І од глибокої тюрми
Та до високого престола
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку&33 ми навчим,
Почому хліб і сіль почім&33
Ми християне храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас&33
Нам тілько сакля очі коле
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці&33 Чом би нам
Платить за сонце не повинні&33
Та й тілько ж то&33 Ми не погане,
Ми настоящі християне,
Ми малим ситі&33.. А зате&33
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились&33
У нас же й світа, як не те
Одна Сибір неісходима,
А тюрм&33 а люду&33.. Що й лічить&33
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує&33 У нас
Святую Біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі.
Об бачите, які у нас
Сидять на небі&33 Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщенні,
У нас навчіться&33.. В нас дери,
Дери та дай,
І просто в рай,
Хоч і рідню всю забери&33
У нас&33 чого то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Французів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей не негрів а таких
Таки хрещених но простих.
Ми не гішпани крий нас, боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди. Ми по закону&33..
По закону апостола
Ви любите брата&33
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу&33
Та й лупите по закону
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка&33
За кого ж ти розіп&39явся,
Христе, сине божий?
За нас, добрих, чи за слово
Істини чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
...
Повністю -