ІНТРОДУКЦІЯ Була колись шляхетчина, Вельможная пані Мірялася з москалями, З ордою, з султаном, З німотою... Було колись... Та що не минає? Було, шляхта, знай, чваниться, День і ніч гуляє Та королем коверзує... Не кажу Степаном Або Яном Собієським Ті два незвичайні А іншими. Небораки Мовчки панували. Сейми, сеймики ревіли, Сусіди мовчали, Дивилися, як королі Із Польщі втікають, Та слухали, як шляхетство Навісне гукає. Nie pozwalam Nie pozwalam Шляхта репетує, А магнати палять хати, Шабельки гартують. Довго таке творилося, Поки не в Варшаві Запановав над ляхами Понятовський жвавий. Запановав та й думав шляхту Приборкать трошки... Не зумів Добра хотів, як дітям мати, А може, й ще чого хотів. Єдине слово nie pozwalam У шляхти думав одібрать, А потім.. Польща запалала, Панки сказилися... Кричать Гонору слово, дарма праця Поганець, наймит москаля На