ми ділили наче пиріг безжалене сонце зернами калина вишивала наші стиглі серця весні віддавали терпкій спів немов нашій донці але раптом дійшли до кінця крижана вода накриває ледь ледь більше я не буду писати про смерть більше я не буду цілувати твої холодні долоні більше ти не будешь обіцяти мені про те що прийдешь сьогодні у сні про те що розріжешь мов холодний свинец розжарені скроні може відцвіло в один день наше кохання може обмануло усіх мінливе буття міцно у долонях тримаю забуте бажання та назад вже нема вороття крижана вода накриває ледь ледь більше я не буду писати про смерть більше я не буду цілувати твої холодні долоні більше ти не будешь обіцяти мені про те що прийдешь сьогодні у сні про те що розріжешь мов холодний свинец розжарені скроні крижана вода накриває ледь ледь більше я не буду писати про смерть більше я не буду цілувати твої холодні долоні більше ти не будешь обіцяти мені про те що прийдешь сьогодні у сні про те що розріжешь мов холодний свинец розжарені скроні