Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльзи не ллються. Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу. Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися Як я, бідна, тут горюю, Прийди подивися.